Це було зроблено в рамках мого домашнього завдання з української мови.

Я писав, використовуючи туторіал.

Огляд

На картині, назви якої я не знайшов, Юрія Клапоуха зображено рудоволосу дівчину, яка сидить на скелі. Поряд із нею схилився тигр. На скелях можна побачити вʼюнки з перлинами, які наче огортають фігури тварини і людини в центрі. Вʼюнки здаються чимось надприродного характеру, але з рослинним мотивом. Домінантні кольори теплі і насичені. Центр картини дуже виразний, в ньому багато рудих відтінків, контрастні смуги на спині тигра, а на другому плані використовується більш м’який спектр кольорів. При першому погляді на картину я звернув увагу, на вираз обличчя дівчини. Він дуже спокійний.

Мені здалося, що вона відпочиває, але якщо звернути увагу на скелю, на якій вона сидить, то я не впевнений, що, сидячи на такому камені, можна добре розслабитися. Тоді я подумав, що вона насправді може не відпочивати, а насолоджуватися.

Напевно, перебуваючи в такому унікальному середовищі, з таким великим і зовсім не агресивним тигром і в оточенні магічних рослин з перлинами, вона відкинула голову, сподіваючись насолодитись моментом настільки, наскільки це можливо. Напевно, навіть це її сон, в якому вона – активний творець всесвіту, і, усвідомлюючи це, вона може насолодитися і відчути всі деталі середовища, що є плодами її розуму.

У картині домінантними елементами є дуги. І дівчина, і тигр – головні герої цього твору – зображені автором у вигляді дуг, які підкреслюють одна одну, зводячи фокус уваги до центру і створюючи певну напругу і динаміку між персонажами. Оскільки фігура дівчини зображена, як та, яка покладається, а тигра – як та, яка підтримує, то можна припустити, що автор хотів зобразити тигра як маскулінного персонажа чи, можливо, як образ чоловіка. Припускаючи це, ми можемо побачити, що тигр, який є фантазією чи сном дівчини, – це спокійна і врівноважена особистість, яка є сильною опорою і має велику силу. Між діючими особами картини немає вираженої сексуальності, але є довірливі дотики. Також можна визначити, що ініціатором контакту є дівчина, а не тигр. Це може означати, що головна героїня хоче мати активну роль і свободу уу визначенні своїх стосунків з іншою особою, зображеній на картині.

Час дня на картині не визначений чітко. Це може бути однаково як сутінки, так і світанок. Це теж може служити, як доказ того, що те, що ми бачимо – насправді, це сон, тому що це відомий патерн зображення потойбічних світів. Якщо згадати Данте Алігʼєрі, то в нього вічний світанок чи вічні сутінки були в місцях, які належать до світів з неконкретною сутністю: чистилище і замок на початку входу в Пекло, куди потрапили відомі особистості, які жили до народження Христа. Оскільки в картині є певні ознаки містицизму, то можна припустити, що автор хотів дати глядачеві відчуття, що персонажі перебувають у світі з “неконкретною” сутністю, де не діють людські закони, де не є ані Рай, ані Пекло. Отже, це має бути сон.

Ми також бачимо, що вʼюнки рослин з перлинами концентруються навкруги пари персонажів, підсилюючи і поглиблюючи фокус уваги глядача. Ці вʼюнки тягнуться до облич, утворюючи схожий на корону ореол біля тигра і захисний барʼєр біля дівчини.

Автор також не забув і про гру зі світлом. На картині явна дихотомія в цьому аспекті між персонажами. Тоді як дівчина повністю доступна і відкрита для світла, її підтримувач дивиться в безодню. Однак конфлікту в цьому не відчувається, а більше контракт, заснований на згоді обох сторін.

Схоже, що автор намагався подумати на тему того, що означає маскулінність, використовуючи призму жіночої фантазії. Для цього він взяв доволі популярна метафора (тигри, леви і вовки з давніх часів стали жертвами людських художників, як основні ідеологи людської маскулінності).

Якщо вибачити автору його зловживання цим образом, я б сказав, що картина має сюжет і історію, але мені не вистачило глибини. Зроблена якісно, але я і не очікував, що людина, яка продає свої картини за 5000 доларів на саачі, не буде вміти малювати.

Якщо автор планує заробляти більше, йому потрібно передивитися свої мотиви і сюжети і побільше спілкуватися з людьми, які не належать до його звичного оточення.